Контакт з образом у символдрамі майже ніколи не починається з чіткої символіки чи вражаючого змісту. У більшості випадків ми маємо справу з елементарною структурою уявного простору — ліс, дорога, порожнє місце, пейзаж без визначених координат.
Для фахівця це не “порожня фантазія”, а початковий рівень організації уявного поля, в якому психіка починає формувати безпечну територію. Саме в цій нейтральності запускається процес, близький до режиму базового самоналаштування – первинного контакту із самим собою в образній формі.
Образ на цьому етапі не є предметом інтерпретації — він є медіатором між несвідомим афектом і тим, що може бути винесено в зовнішню мову.
Читати далі